Попри те, що від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну минуло майже чотири роки, польська школа досі не напрацювала рішень, які б повною мірою й ефективно підтримували дітей з досвідом біженства. Інтеграція на практиці часто означає асиміляцію — тобто відмову від української мови, власної культури та ідентичності.
 Водночас теоретичні засади й результати досліджень у сфері освіти дітей з досвідом міграції однозначно свідчать, що найкращою формою підтримки є навчання, яке поважає мову й культуру дитини та водночас уможливлює інтеграцію в приймаюче суспільство.
Варшавська Українська Школа — SzkoUA — є одним із небагатьох прикладів у Польщі практичного впровадження такого підходу.
Це дослідження не лише описує досвід SzkoUA, а й показує, як ефективно підтримувати дітей-біженців у різних країнах і контекстах, зокрема в кризових ситуаціях (education in emergency).